На екскурсію в Чорнобиль з Києва ми їхали з туристичною агенцією kava. У вартість екскурсії проїзд до Києва не входить. Також обід у їдальні в Чорнобилі оплачується додатково (Можна брати їжу з собою).
Нам із дружиною дуже сподобалася ця екскурсія. Ми вперше були в Чорнобилі, і я б із задоволенням приїхав би ще.
Приїхавши в Чорнобиль, ми пройшли КПП “Дитятки” і поїхали до перших пунктів своїх зупинок. Однією з перших наших зупинок виявилося відвідування території ЗГРЛС “Дуга” (Чорнобиль-2). Це 150-метрова антена загоризонтного стеження і містечко військової частини. До середини 1980-х років це був цілком секретний об’єкт, що дозволяв відстежувати високолітаючі цілі на відстані від 900 до 3000 кілометрів у приполярній зоні. За допомогою найпотужніших і ультрасучасних на той час радарів військові змогли, у прямому сенсі слова, зазирнути за горизонт. Завдяки таким здібностям цей комплекс отримав назву «Дуга-1». Повне закриття інфраструктури міста Чорнобиль-2 було проведено не одразу: до 1987 року вона була законсервована. Але з часом стало зрозуміло, що експлуатувати її в умовах зони відчуження неможливо. Основні вузли системи ЗГРЛС були демонтовані й вивезені в Комсомольськ-на-Амурі. Антена дуже величезна, і стояти біля неї, дивлячись угору, божественно. Далі ми погуляли військовим містечком, подивившись приміщення, покинутий військовий автотранспорт, завантажилися й поїхали далі.
Відвідали покинуті села, з похиленими будинками. Рудий ліс, де виміривши радіацію в одному місці, можна бачити цілком нормальні показники, а через 20 сантиметрів дуже високі показники. Відвідали також і покинутий садочок, дуже страшне видовище, де можна побачити старі розбиті іграшки дітей. Село Копачі, яке майже повністю закопали під землю після аварії на Чорнобильській АЕС.
Ну і, звісно, у Чорнобилі ми відвідали знамените місто Прип’ять.
У Прип’яті (чудове місто, яким тепер завідує природа, де крізь асфальт і бетон ростуть кущі, дерева, яблуні, які ми навіть спробували) ми відвідали ДК “Енергетик”, подивилися напівзруйнований басейн і майданчик для стрибків. Парк атракціонів, з не менш знаменитим колесом огляду. Кінотеатр “Прометей”, дитячий садок, школу, з класами, у яких все ще збереглися зошити й книги. В одному з класів був склад із використаних протигазів, дуже моторошне видовище. Побачили пожежну частину, з якої перші рятувальники виїхали на виклик, після аварії на АЕС Чорнобиль. Подивилися лікарню, у яку привезли перших постраждалих і самих рятувальників з вищезгаданої пожежної станції. У лікарні ми бачили частини одягу рятувальників, проводячи дозиметром над якими, дозиметр так і не зміг показати точне значення через те, що зараження перевищувало максимальну кількість дозиметра. У підвал лікарні ми не спускалися, але гід розповідав, що там багато одягу рятувальників, але дуже небезпечно, оскільки будь-яка порошинка може бути фатальною для здоров’я і життя людини. Забралися на 16-й поверх, з якого відкривався чудовий вид на весь Чорнобиль, у тому числі й на саму атомну електростанцію.
Ще ми відвідали ставок-охолоджувач, на якому ми погодували величезних сомів хлібом. Пообідавши в Чорнобильській їдальні (обід так собі, рідкий суп, салат із квашеної капусти, пюре, компот. Але вибирати, на жаль, нема з чого, тут немає кафе й ресторанів) ми продовжили рухатися до самої станції, а точніше до 4 енергоблоку. Біля адміністративного корпусу, де працюють люди, усуваючи наслідки аварії, встановлено меморіал. Там же на оглядовому майданчику вже чудово видно об’єкт “Укриття” (“Саркофаг”) і новий будований безпечний конфайнмент (“Арка”).
Повернення в Чорнобиль, дозконтроль на КПП “Лелів” і дозконтроль на виїзді із зони відчуження на КПП “Дитятки”.
Загалом вражень море, Чорнобиль показує нам, яка жахлива людська помилка і яка сильна природа, що змогла пристосуватися до такої непростої ситуації.
Читайте ще статті моїх подорожей в Україні.
Ваші відгуки